Як знайти любов у лабіринті мережі?

Я

Ну, нєєєє! Це не для мене! Там одні збоченці сидять, схиблені на сексі! Чули таке про знайомства в інтернеті? Я – так.

А де комунікуємо? Особливо коли тобі вже під 30. Або навіть – за. На дискотеках? Не знаю, як зараз, але років 20 тому всі мої знайомства в дискоклубах закінчувалися пшиком. Ілюзія танула за стінами бару. У світі без музики й танцювальних рухів той, хто вабив, виявлявся пересічним. Або ж недоступним. Був з іншого міста, мав іншу дівчину. Чи ще щось.

На вулиці? Ну, хіба коли тобі дісно біля 20 років. Саме так свого часу знайомилася з лікарем, що цитував Леоніда Андрєєва. З веслувальником, який тренував інших. З російським танцюристом, який захопився моєю балетною ходою.

Перспективніші знайомства – на роботі. На моїх очах розвивалося безліч стосунків, що потім переростали в офіційні союзи. Хтось спочатку ретельно шифрувався, інші – одразу оголошували про свій взаємний інтерес. Всі вони зараз у шлюбі.

Але коли ти вже обпікся й сильно подорослішав, йдеш у мережу. І вона тобі спочатку здається лабіринтом. А потім ти намагаєшся зазирнути у кожен таємний коридор тих хащів. Інтернет – це не помийка. Не схожий він і на музей лише з прекрасними експонатами. Це місце – радше як дзеркало. Хто шукає бруд, знаходить бруд. І навпаки.

Не знаю, чи існує нині для українців якийсь спеціальний сайт знайомств. Ще років 10 тому багато хто тусив на російському, прив’язаному до mail.ru.

Так от точно можу сказати: для всіх чоловіків важливе спілкування. Вони спраглі, вони його шукають. Інколи готові просто часами з тобою просиджувати у чаті.

Якщо хочеш потім зустрітися, варто одразу казати правду про себе. Я не обманювала. Мене – частково так. Щодо віку. Ага, чоловіки його теж можуть приховувати. Тільки викривлення, на відміну від жінок, інколи іде не у мінус, а у плюс. Чи це страшно? Тоді мені здавалося, що так. Ймовірно, тепер сприйняла би все інакше.

Профіль приносив і радість, і сум, і розчарування. Не дарма кілька разів хотіла видалити анкету на фіг. Один новоспечений знайомий, випивши зі мною чаю, з сумом в голосі констатував: “У тебе таке цікаве життя, не то шо у мене!”. Ми розсталися після першого ж побачення. Бувало й таке, що класно спілкувалися, їли до відвалу у кафе, а потім більше не зустрічалися у реалі.

Насправді серйозних знайомств було всьго два. Сперечатимусь з тими, хто скаже, що в інтернеті створюють про себе хибний образ. Бо саме там зустріла людей, які змінили моє життя своєю справжністю. Вже на той час сповідаючи модернові погляди. Живучи без алкоголю. Та перебуваючи на фрілансі. Нині я й сама така. Хоча тоді була офісною працівницею, що вважала так зване “помірне” вживання спиртного неодмінною ознакою класичної нормальності.

Фактично саме люди з мережі стали дійсно авторитетними у моєму житті. Від них дізналася про цікаве у літературі, музиці, кінематографі, історії, спорті.

Якщо зараз ви хоча б трошки змінили думку про знайомства в інтернеті, то… Не беріться за читання таких книг, як “Самотність у мережі” Вишневського та “Північний вітер” Ґлаттауера. Ну, не всі ж переписуються роками перед тим, як зустрітися. Не всі будують довжелезні прелюдії до чогось там. Налаштовуйтесь на позитив, як би банально це не звучало.

Зі своїм майбутнім чоловіком винятково у мережі ми спілкувалися максимум дня два. Після чого негайно вирушили у кіно. Де він підкупив мене знанням давньогрецької міфології, біології, фізики та любов’ю до собак. А ще безапеляційною фразою: “Я люблю керувати іншими”.

Згодом він зізнався, що “залип” на моєму профілі. Прочитав анкету та щоденник. А от про фото міг сказати лише те, що “ти там не виглядала страшною”.

Щойно я усвіломила серйозність цих нових реальних стосунків, одразу ж стерла профіль на сайті. Те ж зробив і він. І це дуже важливий момент. Оскільки чимало стосунків руйнується саме через те, що хтось продовжує шукати: а раптом за рогом того лабіринту знайдеться хтось іще прекрасніше?

Недавні записи

Останні коментарі

Архіви

Категорії

Мета