Томос. Історія довжиною у 16 століть

Знайшли що обговорювати! Нема різниці, хто якої конфесії! Це ще більше роз’єднає країну! Чути нині звідусіль. Ми ж спробуємо розібратися, що таке”томос” та що він означає для України. І чому зараз для держави так важливо отримати цей документ. 

Напевно, кожен з вас зустрічався з людьми різного віку, які ретранслюють дивні для сучасної України погляди. “Треба скоритися Росії, інакше ми всі помремо”, “Буде велика війна, і всі хто неканонічний, потраплять в пекло”. Звідки ця діч береться у головах? Найчастіше не з телевізора. А саме з храмів Московського патріархату. Які себе вже 27 років поспіль для конспірації називають Українською  Православною Церквою. Та хто ж на ділі канонічний? А хто всі ці роки самовпевнено брехав?

Можна по-різному ставитися до православ’я. Але очевидна річ: більше половини населення України вважають себе саме православними. Це той цемент, який бетонує так, як ніколи не об’єднає жодна політсила. Ігнорувати релігіозний фактор означає бути недалекоглядним.

Томос – історія у 16 століть. Наповнена зрадами, підкупами та брехнею. Хоча саме поняття “томос” – шляхетне. Першоапостольська Римська церква видала це послання Константинопольському патріарху Флавіану ще у 5 столітті н.е. Йшлося насамперед про постулат для всіх православних – подвійна природа Христа: божественна та людська. Потім “томос” трактувався, як дозвіл на автокефалію у православному світі.

1948 рік. Московський патріархат урочисто (у радянські часи!) святкує 500-річчя створення.  Що ж відбулося у 1448 році? Саме тоді, не отримавши згоди від Константинопольського патріарха, московський цар Василь Темний вирішив ще більше натемнити – особисто висвятити (рукопокласти) тодішнього місцевого митрополита. А так можна? Для московитів, мабуть, так.  Після прийняття самопроголошеної автокефалії московитська церква на 145 років йде у розкол з православними всього світу.

За півтора століття, у 1593 році, московити заманюють  Константинопольського патріарха до себе, тримають його рік під вартою та змушують таки висвятити (рукопокласти) їхнього православного очільника.

У 1686 році московити вже підкупом Константинопольського патріарха здобувають владу над Київською митрополією. Але… владу тимчасову. І головне – томосу у них досі нема.

У 1918 році спроба України отримати автокефалію закінчується фіаско. До Києва входить армія Муравйова. А Константинопольського патріарха, від якого традиційно залежить вирішення питання автокефалії, вбивають. О, це улюблений метод мокшан! Не дарма ж бо нещодавно носій скрєп колишній отєц Іван Охлобистін  висловився: “Мы отберем у них все, мы заставим их верить в то, что нам удобно. Им не привыкать. Мы всегда так делали”.

Більшовики, розваливши чимало храмів, осягають: не варто відмовлятися від такого важеля впливу на народ, як церква. Під час війни, у 1943 році Московський патрархат ожив рішенням Сталіна. І весь цей час виконував функцію наглядача. Згадайте, всі церкви, що діяли за Союзу, були саме московськими. А всі священнослужителі, відповідно, завербованими працівниками КДБ. Про своє кадебешне минуле чесно зізнався свого часу Філарет.

1992 році, вже після розвалу СРСР, Україна робить чергову спробу відділитися від російської церковної протекції. Примітно, що під зверненням про українську автокефалію тоді поставив підпис єпископ черновицький Онуфрій (той, котрий зараз очоюлює УПЦ МП). Проте результат очікуваний – шиш вам. Натомість тоді ж, у 1992 р., Києво-Печерська Лавра просто рейдерським захопленням переходить до Московського патріархату.

Весь цей час просто у нас під носом вони працювали. Бійці невидимого фронту у рясах. Раніше їхній вплив не сприймався так згубно. Тепер настала пора вигнати цього перевертня в овечій шкурі.  Бо він є рупором “русского мира” та пожирачем коштів парафіян на користь Москви.

Цікаво, що у процесі перипетій у Константинополі виплило знову питання: а де, власне, той томос, яким так пишалася РПЦ? А нема! І ніколи не було. Московія, як завжди, дурила всіх. Так, може, вже час перестати бути дурнями?

Чимало хто впевнений, що православ’я в цілому хибний шлях у християнстві. І думаю, зрештою українстьке суспільство дійде до цього. Зараз же головне – вигнати московитів та об’єднатися, поки є такий шанс.

КОМЕНТАРІ

Про автора

Русіна Світлана

Журналістка-універсалка. Блогерка. Є досвід роботи на різних медіа-платформах: газеті, радіо, інтернет-сайтах та 14 років на хмельницькому телебаченні.

Недавні записи

Календар

Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930