Газова шпаргалка. Що треба знати про українське паливо?

Г

Політики піаряться. А населення нервує. Чергове підвищення ціни на газ породило чимало чуток і маніпуляцій. Де правда – далі у тезісах.

  •  В українському  газовому питанні є чотири ключові позиції: субсидії, боротьба з корупцією, енергоефективність та зменшення залежності від Росії за рахунок збільшення власного видобутку.
  • Вартість газу зросла через вимогу Міжнародного валютного фонду. Вимога стосувалася насамперед не підвищення, а зрівнювання ціни блакитного палива для промисловості та для населення. Цьогорічне підвищення вартості газу на 23,5% – лише один з кроків до стирання різниці між двома типами споживачів. Це обов’язкова вимога отримання чергового траншу від Фонду. Він, у свою чергу, потрібен для того, щоб за версією Гройсмана, віддавати накопичені “папєрєднікамі” борги.

  • Різниця газової ціни між промисловими та побутовими споживачами – джерело корупції.  А вона для донорів МВФ, як червоне для індика. Хоча прагнення до зрівнялівки виглядає дивно. Наприклад, у США існує 6 рівнів оплати за газ, залежно від обсягів споживання та інших критеріїв. Логічно, що заможніші споживачі мають платити за більшим тарифом. У нас же бідних та багатих чомусь зрівняли.
  • Очікується, що зростання ціни – це крок до створення власного газового ринку. З розробкою нових родовищ. Проте ці нові родовища зазвичай існують лише на стадії ліцензії на видобуток. А українцям тим часом продають вітчизняний газ через пересередників – німців. Переплачуючи їм за це посередництво мільярди.  Ця схема отримала назву «Дюссельдорф+». Враховуючи масштаби, справою зацікавилося НАБУ.
  • Розробка власного видобутку – державна стратегія, яку ігнорували всі президенти. За роки незалежності геологічна служба була фактично зруйнована. А заборгованість держави за георозвідку сягає більше 7 мільярдів гривень.  Розробок родовищ на Чорноморському шельфі взагалі не відбувається. В той час, як Румунія активно видобуває газ у такий спосіб.
  • Енергоефективність – запорука зменшення споживання та економії на блакитному паливі. З іншого боку, близько 50% українських домогосподарств – субсидіанти. Це означає, що ці люди на межі бідності. Та навряд чи  можуть інвестувати в енергофективність. А отож не можуть і економити.
  • Субсидії – це шлях у нікуди. Оскільки їх бюджет має встановлюватися на рівні, який би не перевищував собівартість видобутку українського газу. А він у 2018 р. перевищив. До того ж субсидії не стимулюють споживачів до економії та використання енергозберігаючих технологій.
  • Складається таке враження, що газовий зашморг знищує саме середній клас. Оскільки саме такі громадяни платитимуть і за багатих, і за бідних.  В такому разі питання: яку країну будують керівники держави в Україні?

Недавні записи

Останні коментарі

Архіви

Категорії

Мета