Музей “Евріка”. Враження відвідувача на світлинах

Це був п’ятий мій похід у музей цікавої науки “Евріка”. Майже щоразу тут щось міняється. Наприклад, раніше біля входу не було ніякого вказівника. Зараз є. Правда, під табличкою ще купа інших наліплено у хмельницькому стилі. Музей на третьому поверсі. Написи на сходах туди трохи стерлися. Але в цілому ідея креативна. Ще до того, як потрапитив “Евріку”, ти вже у приємному очікуванні. (фото з позаминулої зими)

Персонал закладу – молодий та чемний. Цього разу музей тематично прикрасили перед Хелловіном.

У найбільшому залі – маятник; експонат, який демонструє, з чого складається зображення – пікселі. Також ваги, де зважуються однакові за розміром, але різні за щільністю види деревини. Експонат з поясненням провідності всяких матеріалів. Стілець йога. І багато чого ще.

В “Евріці” аншлаги хвилями. Заходить група , і яблуку нема де впасти. Ми з донькою потрапили у музей, коли натовп дітлахів лишав приміщення. Доньці майже сім. Найбільше вона любить кімнату з лазером – там, де треба пролізти під променями, не задівши їх. На жаль, цього разу, лазер зіпсували юні відвідувачі перед нашим приходом. Але і без нього тут є, на що подивитися. З новинок: прикрашена зона з “головою професора Доуеля”. З нового і спеціальна гойдалка-ліфт. Але особливо надовго ми залипли у зоні з вулканом. Його можна увімкнути. Тут же є табличка про види вулканів та їхні виверження. Поруч – сектор з рослинами-хижаками. Працівниця музею Катя розповіла нам: ці вазони підгодовують комахами. До прикладу, муху така рослина може перетравлювати близько тижня. На питання, чи зацікавив би ці вазони, до прикладу, мій палець, Катя припустила: щоб трохи його надгризти, вазону потрібно було б близько місяця. До речі, з вікна музею дивна панорама, на яку чомусь мало хто звертає увагу. Видно, як цивілізація пожирає природу. Чомусь цього разу дуже сподобалося дзеркало. Тутешні екскурсоводи розповіли: Леонардо Да Вінчі зашифровував свої роботи дзеркальними записами. А ще, виявляється, колись у музей приходила студентка медзакладу, яка з дитинства пише навиворіт – дзеркально. І навіть сама не уявляла, що це якась дивина. Я теж спробувала так калякати. Вийшло жахливо. Ще з побаченого – калейдоскоп. Десятки облич. Кімната, де дзеркала створюють купу інших реальностей. І трохи гумору – жінка-груша.