Забудова vs природа. Геть страшні хмельницькі зарості!

Вам що подобаються страшні кущі? – соромлять таких, як я, природолюбів. Чесно кажучи – деколи кущі краще від багатоверхівок. Наприклад, коли забудову раптом вирішують зводити у зеленій зоні.

Чому ми всі причепилися до вул. Прибузької у Хмельницькому? Бо гріх не чіплятися. Уявіть – велетенська оаза живить киснем все місто. А на Прибузькій, Зарічанській та Старокостянтинівському шосе навіть дихається інакше. Повітря насичене вологою. Тут неначе інший вимір… Ой, тобто був інший вимір. 

Отож знесена ціла купа дерев. Штраф обраховується сотнями тисяч гривень. Його забудовник може сплатити гіпотетично і після завершення будівництва. А може і не сплатити.

Багато подробиць у цієї історії. Трансформація об’єкта спортивної інфраструктури у житловий. Численні суди, досить аморфна поведінка Дерархібудінспекції. Та головне, що збентежило найбільше – події у Хмельницькій міській раді 2015 року. Мені пощастило (або НЕ пощастило) бачити відео, де вирішувалася доля ласого шматка на Прибузькій. Тоді на засідання сесії прийшли екологи. Які висловилися проти наміру перетворити зелену зону на не дуже зелену. Зчинився галас. Один з депутатів, нинішній директор міського культурного закладу, жорстко соромив противників забудови. Я добре запам’ятала вирази облич та інтонації. Як мені тепер з цим жити? (нижче скрін архівних кадрів із сюжету про рішення Господарського суду щодо забудови на Прибузькій).Ба більше: від липня 2016 р. Хмельницький відділ поліції розслідує факт підробки документів службовими особами міськради. Справа стосується якраз “намутів” із цією землею. Звісно, хотілось би знати, чим завершилося розслідування.

Щоб не лізти у тонкощі непростої справи, я просто покажу природу поряд з будівництвом. Вона поки що зберіглася. І флора, і фауна.

Південний Буг та прилегла до нього територія – не лише ті “мерзотні” кущі, про які говорять адепти будівництва. Це ціла екозона. Про це рік тому мені сказала еколог Наталія Міронова. У тутешніх хащах ще двадцять років тому можна було навіть зайців зустріти. 

Найприкріше, що ця оаза далі буде знищуватися. Не лише з боку Прибузької, але й Зарічанської та Старокостянтинівського шосе. І зараз скажу страшну річ: я би навіть змирилася з думкою про відсутність у місті палацу спорту. Нехай би лише ці джунглі існували далі. Можливо, їх можна було б якось ошляхетнити. Але при цьому не знищувати таку кількість зелені.

Ну, а про те, що висотна забудова у болотистій місцевості проблемна, годі й казати. Періодично підвали панельок на Прибузькій топить. Це піднімається рівень води у нашому міні-болоті. Новітня ж забудова розташована у ще більшій багнюці. Те, що там сухо і вода нині пішла, не означає, що вона не повернеться.

До речі, в одному з найбільших мегаполісів світу – Нью Йорку – Центральний парк лишається незмінним з 19 століття. Забудова у його межах заборонена. Не все у світі вимірюється лише грошима. У мене все. 

КОМЕНТАРІ

Про автора

Русіна Світлана

Журналістка-універсалка. Блогерка. Є досвід роботи на різних медіа-платформах: газеті, радіо, інтернет-сайтах та 14 років на хмельницькому телебаченні.

Недавні записи

Календар

Березень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031