Півтора місяці тому вся у бинтах і шрамах нерухома на лікарняному ліжку Катя Гандзюк записала відеозвернення до нас – українців.
Так, я знаю, що зараз виглядаю погано. Але все одно набагато краще, ніж зараз виглядають в Україні справедливість і правосуддя
Чому 4 листопада вперше вийшла на якусь акцію? Тому що у моїй країні тих, хто плює проти вітру, не просто вбивають. Їх тепер змушують помирати мученицькою смертю.
На акцію під стінами Головного управління Нацполіції в області зібралися різні люди. Підозрюю, було декілька і тих, хто прийшов, не замислюючись. А просто тому, що це класний привід для якогось самоствердження. Бо Гандзюк перестала бути звичайною чиновницею далекої для нас Херсонської міськради. Своєю смертю вона миттєво міфологізувалася. І з того п’єдесталу порядності вже не злетить, як, наприклад, Савченко. 
Юний блогер прямо там спитав нас: що робити, аби на смерті Гандзюк не піарилися і не маніпулювали? Та хоча б не бути байдужими!
Спеціально для ВО “Батьківщина”, від якої Катя спочатку була у міській раді і яка зараз захоче піаритись на цій смерті: з партії Гандзюк виключили.
Прикро, що єдиним медіа, яке недільним вечером висвітлювало акцію у Хмельницькому, стало Суспільне. І все.
Нагадаю, цьогоріч до інциденту з Гандзюк на українських активістів було здійснено десятки нападів.
Винні у вбивстві головного редактора “Нетішинського вісника” Ольги Мороз досі не названі. Її вдарили по голові тупим предметом у власній квартирі та пограбували. Серед речей – ноутбук. Минуло більше трьох з половиною років.
Більше двох років розслідується і вбивство журналіста Павла Шеремета. Його підірвали.
Керуючу справами Херсонської міськради Катерину Гандзюк 31 липня 2018 року облили літром концентрованої сірчаної кислоти. Найбільше останнім часом Катя боролася з проявами сепаратизму у Херсоні та аморфністю до цього сепаратизму правоохоронців.
А взагалі мені подобається, коли кажуть: я про це знати не хочу. Це як своєрідна індульгенція для свавілля.
Останні коментарі