Замість побутової хімії і техніки. Замість одягу та дитячих іграшок. Вони розмножуються на тілі міста, як фурункули після застуди. “Грай тут”, “Золото-лото”, “Космолот”, “Спортлото”, “Національна лотерея” – ваблять, закликають, обіцяють!
За моїми спостереженнями, найбільше цих місць у Хмельницькому поблизу залізничного вокзалу та Центрального продуктового ринку. Сьогодні пройшлася Вайсера й Соборною та нарахувала не менше шести.
Донька одного разу спитала, що там у темряві, за загадковими дверима і заклеєними плівкою вікнами? Кажу: “Там дурять людей. Вірніше, люди дурять самих себе”. Тепер щоразу біля лотомаркетів вона зупиняється і таємниче заявляє: “Мама, це місце обману!”.
До прикладу, заклад на Проскурівській з’явився недавно. Раніше там, здається продавалася техніка. 
Гральних закладів стало навіть більше, ніж аптек. Як на мене, це ознака глибоко хворого суспільства. Ясна річ, що люди завжди будуть тяжіти до дна. І рятувати кожного – марна справа. Але лохомаркети не лише на виду у дорослих.
За неофіційною інформацією, всі ці місця оформлені, як “розважальні заклади”. Перевіряють їх лише після того, як там щось стається. Наприклад, пожежа, чи перестрілка, як було торік на Кам’янецькій у Хмельницькому.
Якщо у лохомаркеті раптом дізнаються про якийсь рейд, заклад негайно мігрує в інше місце. Не припиняючи свого існування.
При цьому в Україні від 2009 року законом заборонений гральний бізнес. Тобто все, де є ставки. Пригадую, що у 2014-му Арсен Аваков грозився оголосити лохомаркетам нещадну війну. І де вона?
Хоча в українському законодавстві є дірки. І власники ігрових залів їх із задоволенням використовують, маскуючи лохомаркети під лото або “інтернет-кафе”.
Але чому б не винести всі притони у резервацію? Нехай люди профукують гроші, але тільки подалі від середмістя.
До речі, на Вайсера зустріла два лотомаркети підряд. Хтось може підказати: попит на них дійсно настільки шалений?
Останні коментарі