Мотор’ролла+Козаки Поділля. Від сорому до кайфу!

Всі погані концерти погані по-різному. А гарні навіть аналізувати не хочеться. І все ж – чи змогли дві такі різні формації, об’єднавшись, видати щось гідне?

6 листопада. Хмельницька філармонія. Безперервний потік глядачів тече до холу. Біля каси – теж черга. Передчуття аншлагу.

Концерт складається з двох частин. У першій – виступ оркестру, хору та танцюристів “Козаки Поділля”. Номер – солітски оркестру Майї Оніщук.

Насамкінець – вийде хмельницький рок-гурт “Мотор’ролла”, де до звичного складу приєднається ще й акордеоніст. У другій частині, після антракту, “Мотор’ролла” виступає разом з академічним ансамблем.

І тих, і інших свого часу сварили. Над “Козаками Поділля” після пісень про одіозного губернатора Ядуху та “Епіцентр” у 2013 р. не знущався тільки ледащий. Цей шлейф блюзнірства тягнувся за ансамблем ще довго.

“Мотор’роллі” теж періодично діставалося. Мовляв, що записали колись один хіт про “Восьмий колір” та спочивають на лаврах. Проте весь цей час рокери намацували інше. І поштовхом до пошуку став… сором. Лідер гурту три роки тому зізнався:

“Якось у Польщі в нас попросили заграти тих старих пісень, а ми зрозуміли, що не вельми готові, адже у нас авторський репертуар. Чесно кажучи, було соромно”.

Від сорому і з’явився проект “Чумаки”, який став ядром концертної програми у філармонії. Та підгрунтям для синтезу з народним ансамблем.

Концерт тривав півтори години. За цей час фронтмен “Мотор’ролли” Сергій Присяжний згадував про маму, шефа та молдавське весілля. 

Єдине, що виглядало неорганічно, це відсвічений синіми вогниками задник. Але, я так розумію, що він там якийсь стаціонарний.

Взагалі поєднувати різні жанри, форми, стилі – сучасний мистецький тренд. Мало хто вже бурчить, що це еклектика, що це не фахово. Зрештою, фахово – все те, що може викликати сильну емоцію. Синтез року та академічної музики – може. Не дарма світ знав приголомшливі виступи Монсеррат Кабальє та Фредді Фредді Мерк’юрі, гурту “Metallica” та симфонічного оркестру.

Приємно, що у Хмельницькому нарешті відходять від шароварщини – вузького погляду на культуру. Від несмачних і неталановитих форм. У філармонії 6 листопада направду був крутий перфоманс. З непафосною, але драйвовою майстерністю. Можна було пускати сльозу від “Це моя Україна” у виконанні хору. Зачаровано спостерігати за відточеними рухами танцівників. Підстрибувати від “Настоящего мужчины”. І вже зовсім кайфувати від “Я піду в далекі гори” та “Два кольори мої”.

КОМЕНТАРІ

Про автора

Русіна Світлана

Журналістка-універсалка. Блогерка. Є досвід роботи на різних медіа-платформах: газеті, радіо, інтернет-сайтах та 14 років на хмельницькому телебаченні.

Недавні записи

Календар

Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031