Тут порожньо. І трохи страшно. Погляд хапається за уламки й траншеї. А серце тьохкає від обурення. Склади в Ічні знищили вибухи. А вертодром у Давидківецькому лісі поступово розтрощили всі, кому не лінь.
Величезна територія посеред лісу 10 років заростає чагарниками. Першими мене зустріли гриби – бліді поганки, що виросли просто з бетону. Сюрреалістично.
На фото нижче зруйновані приміщення інженерно-авіаційної служби.
Деінде зруйновані бетонні конструкції важко розгледіти у заростях. Ось тут за колючками причаїлася естакада.
Найліпше збереглася труба котельні.
Інколи тут можна зустріти і людей. Ці на світлині їздять лісом у пошуках деревини для обігріву взимку.
Хто посмів все це зруйнувати – можна тільки здогатуватися. У селі подейкують: вертодром не функціонував давно. Але десь до 2008 р. тут була охорона. Її зняли. І, наче за сигналом, миттєво наїхали люди і почали все трощити. Основне та найцінніше звідси винесли за декілька днів-тижнів. А потім доєдналися вже місцеві жителі. Вичистили все, що тільки можна було. Нині лишився майже один мотлох.
Найвражаючі – руїни командного пункту.
Крізь ці кущі підійти складно. Тому я спробувала з іншого боку.
Всередині теж нічого, крім стін та уламків, не лишилося.
Виковиряли навіть дроти.
А тут вхід у бомбосховище. Згодом дізналася, що далі пройти неможливо – все завалене уламками цегли.
Сходи без поручнів ведуть в нікуди. Чи є майбутнє у цього місця?
Донька була впевнена: тут живе персонаж віртуальної гри – бабуся Гренні. Думаю, кінорежисери рано чи пізно зацікавляться такою локацією. Хто зна, може, незабаром тут знімуть український варіант “Сталкера”.
На “зоні” треба бути обережними. Бо скрізь якісь провалля, або просто траншеї – це шукачі викопували дроти проводки. Скільки металу звідси винесли, достеменно не знає ніхто.
Судячи з всього, робота з пошуку залишків корисного триває і нині. Ось вам свіженькі окопи. Якщо абстрагуватись, може примаритися війна.
На вертодромі багато фруктових дерев та іншої рослинності. Зараз тут справжній господар – природа.
Ненажерливість дійшла навіть до дороги. Міцні бетонні плити, здатні витримати вагу танку, теж відідрали. Тепер тут багнюка.
Чи покарані винні за руйнування вертодрому у Давидківцях? Кажуть, наприкінці нульових увязнили якогось майора.
Поки ж “зона” заростає чагарниками та вабить шукачів пригод. Місцеві ж до цього місця просто звикли, як до повітря.
Останні коментарі