Схоже, у нашому бузкінечному дні бабака з майже обов’язковим переглядом “Одного вдома” й “Карнавальної ночі” з’явився додатковий інгредієнт. Вірніше – трохи призабутий старий. Зелений чи то інтроверт, чи то соціопат Грінч знову на екранах.
У цьогорічній мультяшній версії все простенько і зі смаком. Хоча головний герой від початку однозначно неднозначний. Відлюдник Грінч без поволоки демонізму, але з шлейфом мізантропа. Живе у модернізованій печері за ідеально вивіреним режимом. Уникає людей, але любить собаку, який виконує також роль служки.
У сюжеті нема несподіванок. Але є ознаки сучасності. Жінка-мер. А ще чомусь самотня багатодітна мати, котра крутиться, мов білка у колесі. Таймер, на який ставлять дітей батьки. Проте, до прикладу, згадок про гаджети, інтернет та інші надто злободенні речі вдалося майже цілком уникнути.
Про причини глибокої асоціальності головного героя згадується побіжно. Трохи, правда, незрозуміло, чому у сиротинці Грінч був зовсім один. Мабуть, це таке сильне узагальнення.
До речі, грінчевський персонаж соціопата дуже привабливий для сценаристів. Такі герої завжди не схожі на інших, завжди розумні, завжди у конфлікті зі світом, їх неможливо перемогти у суперечці. Але казка не була б казкою, якби поганий хлопець соціопат не став би на шлях виправлення – соціалізації.
Різдво у “Грінчі” абсолютно вихолощене, позбавлене релігійного й духовного аспекта. Це таке типово світське свято, де Христа замінив міфічний Санта. Котрого, як стає зрозуміло з мультфільму, так і поготів не існує.
Натомість – що особливо важливо – існує прощення. Всупереч образам, брехні та викраденим презентам. Мені сподобалася думка про те, що свято – це дещо більше, ніж подарунки. Це світлий настрій та атмосфера незіпсованості.
Епізоди з міста Хтовіля, як на мене, трохи підвисали. Весь мультфільм тягнула на собі сюжетна лінія компашки Грінча. Особливо цікаво стало, коли на екрані з’явився новий персонаж – олень. Саме цей рогатий з велетенською дупою та простодушною мордою звір став основним джерелом сміху. До речі, олень, як і собака, здатні любити зеленого мізантропа попри його асоціальність та непривітність.
Ну, і неможливо не оцінити яскраву крапку. Замість рушниці, що має вистрілити, – нав’язливий козел. Він з’являється у найнесподіваніших моментах та викликає вибухи веселощів.
“Грінч”сміливо можна переглядати разом з найменшими дітьми. Ніяких дивних неоднозначностей та підтекстів у цьому мультфільмі нема.
Останні коментарі