Весна 2014 року. Читаю інтерв’ю з Зурабом про майбутнє Суспільного та роблю репост. Я пишаюся тим, що є така людина в Україні, яка вичистить з медіа всю шваль.
1 лютого 2019 року. Одна моя знайома, яка не має стосунку до Суспільного, дуже влучно написала про Аласанію: “Іноді заради задекларованих прагнень він йшов по трупах. Але, з іншого боку, що він мав робити?”.
Після рішення Наглядавої ради НСТУ про дострокове розівання контракту із паном Зурабом весь час читаю абсолютно полярне. Або єдиний та незамінний реформатор, або нечуваний негідник. Може, давайте шукати щось збалансованіше?
Про надбання.
Навіть якщо Аласанія і _був_ чиєюсь людиною, він це ретельно шифрував. Суспільне стало політично нейтральним та після приходу Зураба не мало явних перекосів, лобіювання чиїхось інтересів і т.п. Джинсу перемогли, як чуму.
Порошенко, якого майже не показували – теж плюс. Всім і так очі намозолив на інших каналах. Правда, з деякими стратегічно важливими моментами, пов’язаними з Президентом, таки перегнули палку. Серед них – ігнорування Хресної ходи.
Про погане
Звісно, це не Аласанія особисто настрашив тих, хто вижив після скорочення. Але це зробили ЙОГО люди. Саме через лютий страх у регіональних філіях стали уникати політичних, а згодом ще й просто конфліктних тем. Мовляв, краще ми про цей проблемний момент взагалі не згадуватимо. Бо раптом скажемо щось не так, то нам випишуть звєздюлєй з матюками! Або ще щось гірше. Іще одна причина зникнення гострих тем у новинних випусках – брак людей, часу та транспорту.
Філії та Перший UA почали створювати картонну, неживу новинну реальність, називаючи це стандартами. Це про таке мріяло наше Суспільство? Це про таке у 2014 році казав пан Зураб? Реально? Картонні обличчя, картонні голоси, дивне домінування тексту над відео.
Нині профспілка НСТУ нарешті спромоглася заявити, що:
- На вищі посади призначалися нефахові люди. Звісно, не всі і не скрізь. Але часто принцип _блізості к тєлу_ був визначальним. В результаті чимало некомфортних, але професійних медійників лишили ряди Суспільного.
- Кастовість всередині Суспільного. Величезні премії – верхівці і наближеним до трону. Та жалюгідні кісточки – всім іншим.
Та навіть попри це Зураба Аласанію є, за що поважати. Бо реформатор має бути жорстким і навіть жорстоким. Але він не має бути сліпим та несправедливим.
Не впевнена, що рішення про розірвання контракту неполітичне. Наївно думати, що пана Зураба зняли через непрофесійоналізм та порушення. Бо ж серед посадовців і в інших сферах купа ще гірших. Але вони чомусь на своїх місцях.
P.S. Ахтунг! Ця стаття присвячується лише Зурабу Аласанії – очільнику Суспільної телерадіокомпанії. Інші медіа, а надто регіональні, на жаль, поки не можуть себе цілком протиставити Суспільному.
Останні коментарі