Туалет – індикатор змін, а не лише місце для справляння потреб. Його наявність та якість облаштування – це не просто повага до базових потреб Людини. А й запорука того, що скрізь буде охайно та чисто. Бо ж не доведеться, якщо закортить, ходити під кущі або у закуток під’їзду.
Не будемо зараз про село, яке ще не цілком відійшло від концепції “вигрібна яма”. А як у місті?
Справи туалетні у Хмельницькому прокращуються пропорційно загальноміському покращенню. Минулоріч відкрили нову громадську вбиральню у сквері ім. І. Франка. Скористатися якою можна поки що без плати. В іншому сквері – ім. Т. Шевченка – два роки тому вхід у платний сортир зробили не за гроші. З’явилися кабінки, поки що без вигод, і у дендропарку. А у зоокуточку парку ім. М. Чекмана працює безкоштовний для відвідувачів туалет з водою.
Торговельні центри мають свої досить пристойні вбиральні. “Квартал”, “Оазис” та заклад на зупинці “Електроніка” – за символічну плату. У ЦУМі туалет воки що безкоштовний. А зараз я назву лузерів. Тих, які ховають свої сортири від відвідувачів. Чому “лузерів”? Бо рано чи пізно вони втрачатимуть. Люди, “розбещені комфортом”, обиратимуть інші локації для покупок – з вбиральнею.
Найхитріша та найоригінальніша – адміністрація ТЦ “Променад Олександрівський”. Місцеві продавці кажуть: втомилися від навали відвідувачів каво-точок, які розташовані поруч. Мовляв, люди там п’ють, а сюди ходять “відливати”. Саме тому біля входу у тутешню вбиральню вже більше року вічлива та брехлива табличка “Зачинено на реконструкцію”.
Насправді сортир працює. Тільки для працівників центру. Одна моя знайома, що має незначні проблеми з нирками, одного разу захотіла скористатися тутешнім туалетом. Попри красномовний вираз обличчя “Вмираю!”, охорона її відшила.
Якщо ж спробувати пояснити: це треба не мені, а дитині, вас пустять – перевірено. Але не зрозуміло, чим дитячі природні потреби принципово відрізняються від дорослих. Адже якщо повнолітня людина наробить у кущах, ефект буде ще гірший.
Якщо “Променад” дурить всіх табличкою, то великі центри, які продають вживані речі, нахабно забороняють відвідувати свої туалети. Водночас саме у таких магазинах люди проводять чимало часу, порпаючись в одязі та взутті. Отож нижче список місць, де не поважають базові потреби homo sapiens
- “Єврошоп”. Окрім завищених цін, це магазин відверто повідомляє про свою концепцію “Ми вас не пустимо”. Чому? Бо у нас нужник тільки для працівників! Хочете написати у книгу скарг? Та ради Бога! От пишіть! Ми вас все одно не пустимо. Бо так ми собі вирішили.
- “ЄвроМікс”. За стійкою вам, не зморгнувши оком, повідомлять: у нас нема туалета. “Ідіть на інший вхід у торговельний центр. Ага, ми і самі туди ходимо!” Насправді за дверима з табличкою “Службове приміщення” у них ховається вбиральня. І якщо сильно пощастить, туди можуть пустити дитину. Але не вас.
- “Ретекс”, вул. Інститутська. Для справедливості: площа закладу менша. Туалет тут теж зашифрований. І теж дорослим туди іти не дозволяють, демонструючи лояльність лише до дітей.
- У “Каламбурі” на вул. Шевченка теж стандарте: “для відвідувачів тут сортиру нема”.
Хазяїн барін? Так, але на рівні погоджень з місцевим управлінням торгівлі можна було б прописати норму: торговельним закладам з певною площею мати обов’язковий туалет для покупців. Нехай він буде навіть платний. Але ж це так природньо – надавати відвідувачам таку опцію. Бо інакше занадто очевидний месседж: мовляв, ми на вас заробляємо, але пісяти у нас не дозволяємо! Ви не достатньо гарні, щоб випорожнятися з нами в один унітаз!
Якщо ж така ситуація у державному або комунальному закладі, то я б на місці відвідувачів сміливо скаржилася в адміністрацію.
Звісно, очевидно й те, що чимало українців досі чомусь не навчилися культурі поведінки у сортирі. І тільки так можна виправдати гасло “Ми вас не пустимо”.
Поки ж констатую: повагою до людини у Хмельницькому “пахне” далеко не у всіх місяцх.
Останні коментарі