Вихідними у Хмельницькому відбулася дуже кльова подія. Звісно, не для всіх. А лише для поціновувачів легкої пари. Знову запрацювала комунальна лазня №2 на вул. Купріна. 
Під час ремонту першої бані на Івана Франка (ця епопея тривала кілька років) у другій лазні були аншлаги. Зали тріщали від відвідувачів. Заклад працював 4 дні на тиждень. (зараз – лише два дні, один з яких – субота – лише чоловічий).
Після відкриття першої лазні у другій стало вільніше. Але у дубівської бані все одно лишилися вірні відвідувачі. При чому зовсім не за географічним принципом. Ми, наприклад, живемо на Прибузькій, а їздимо саме на Дубове. Зараз поясню – чому.
Перша лазня – величезна і відремонтована за 4 мільйони гривень. Але є там декілька моментів, які справжнім поціновувачам не до вподоби. Головний камінь спотикання – басейн. Його нема на другому поверсі. Ані у жіночій, ані у чоловічій залі. Є відро з холодною водою. Але ефект у порівняннні із зануренням у басейн ніякий.
Жіноча парилка там схожа на будку. У яку пролізти – справжній квест. А ще там, судячи з всього, проблеми з вентиляцією. Просто задуха. У чоловічому відділенні, судячи з відгуків, теж.
Басейн є у сауні на першому. І там дійсно класно. Влітку її ділили між собою чоловіки та жінки по черзі. Жінкам виділяли дві з половиною години посеред дня. Чоловіки парилися з ранку до обіду. І з 16:30 до 20-тої. Ось така гендерна дискримінація. Але оскільки чоловіків навіть це не влаштовувало і їх значно більше, то сауну на першому віддали винятково під їхні потреби.
Жінкам же, які не люблять поливатися з відра, запропонували ходити у якусь ще тіснішу будку на першому поверсі. Одного разу у зал на 6 людей напхалося 11 жінок і всі стояли один в одного на голові. Після того випадку я взагалі перестала ходити у лазню на Івана Франка. Хоча адміністрація там дослухалася до побажань і якось намагалася розрулювати непорозуміння.
Тим часом наша улюблена друга баня переживає не найкращі часи. Якщо тогоріч заклад зачинявся лише на 2,5 місяці (бо ж у літні місяці цілком логічно паряться менше). То у 2018-му він НЕ працював вдвічі довше. З червня – до середини листопада. Причина такої тривалої затримки, наскільки я зрозуміла, нюанси з газом.
Між тим, саме у цій лазні найкращі парилки. А у басейні завжди ідеально холодна вода. Водночас місцевий інтер’єр явно застарів та потребує оновлення. 
Під час літньої перерви у 2017 році з бюджету на дуже косметичний ремонт з міського бюджету виділили 20 тисяч гривень. За ці гроші працівники дубівської лазні займалися оновленням своїми силами. А цього року ті ж працівники оновили дерев’яну обшивку у чоловічій парилці. Та частково у жіночій.
Найбільше потребує ремонту тутешня сантехніка. Мені здається, помінявши її, можна зменшити і витрати води. Та зробити комунальне підприємство прибутковішим.
Найбільші фани другої лазні настільки хочуть оновлення, що ладні навіть самі скидатися грошима. Але, як на мене, оскільки підприємство все ж досі комунальне, краще було б, аби про це подбали чиновники, а не відвідувачі.
До речі, цей пост не має на меті заохотити любителів ванної, чи душа відвідувати баню. Та і у лазні не стільки миються, скільки паряться.
Останні коментарі