І ось нарешті побувала у кіні. Вечір, напівпорожній зал. І чоловік поруч, який обурюється, що ми пішли не на трилер, а на якусь мелодраму. “Зустренемося онлайн” – екранізація відомого роману австрійського письменника Даніеля Глаттауера “Кращий засіб від північного вітру”. Книжку я прочилата роки 3 тому. Тоді ще спало на думку: якщо знімуть фільм, він буде провальним. Я помилялася.
От просто зараз моя подруга, яка переглянула стрічку після мене, у месенджері пише: хотіла би гепіенду. Щоб було чітко і ясно: віртуальне потім перейшло у реал, чи ні? А я їй відповідаю: хороші історії – це не завжди історії з крапкою у фіналі.
Без впливу Януша Вишневського з його “Самотністю у мережі” тут ніяк. Комусь же треба було стати першим. А далі всі почали писати про це, бо ЦЕ стало відбуватися все частіше. Ну, от самі поміркуйте: де зараз знайомитися зрілим людям?
Але якщо Вишневський “катував” читачів своїми сумними і руйнівними ретроспекціями, то Глаттауер вирішив бути простішим. А сценаристи – іще простішими. Складну й тривалу переписку героїв скоротили. Додали кльових мелодій. І вуаля – майже двогодинне кіно анітрохи не нудне. І навіть розбавлене еротикою.
Мені подобається, що персонажі протягом своєї переписки перетиналися. Не бачили один одного у традиційному сенсі, але все ж пробували комунікувати у реалі. Мені подобається, що головну жіночу роль виконала симпатична, але далеко не модельна акторка. Мені подобається епізод, коли одна лише літера здатна змінити намір. Коли від конфлікту між “обов’язком” і “почуттями” розриває їство.
До речі, у книзі головна героїня трохи підбішувала. У фільмі очевиднішим стало, чому заміжня пані настільки прив’язалася до свого віртуального знайомця. Адже жінка навіть не знала, як виглядає друг за листуванням – саме так він і вона домовилися.
То чому прив’язалася? Бо, одружившись зарано, не мала насправді чуттєвого досвіду. А за благополучним сімейним фасадом ховала свою самотність.
Його історія – така ж неоднозначна. Про те, як чоловік роками підтримує у реалі деструктивні стосунки з жінкою. Як не йде на зближення й одночасно хоче тримати біля себе.
Колись у рецензії на цю книгу хтось написав: фінал – занадто банальний. Було би прикольніше, якби, приміром, героїня виявилася теж чоловіком. Чи особою з інвалідністю. Чи ще там щось. Але хіба у житті все переважно не банально, буденно, затерто?
“Зустрінемося онлайн” – це хороша історія. Тому що це та історія, які змінила людей. І навіть якщо герої так і не зможуть бути разом, яка зрештою різниця?
А чоловіку потім теж сподобалося 
Останні коментарі