Ресторан “Шарм”. Як підвернути ногу та ще й за це заплатити

Мав нагоду у вересні відвідати ресторан “Шарм”, що знаходиться по вулиці Степана Бандери, неподалік перехрестя із проспектом Миру. Тоді цей розгорнутий відгук фактично не було де розмістити, тому лише ось із двомісячним запізненням поділюсь ним з вами тут.

Взагалі, коли направлявся до Хмельницького на день народження сестри, не планував писати якісь огляди чи статті, тому і фото практично не робив. Довелось у цей пост позичити фоток трішки з інтернету. Але відвідування цього закладу лишило за собою стільки думок, що я просто змушений ними з вами поділитись, але про все по порядку.

Екстер’єр

Екстер’єр справив позитивне враження в цілому. Ресторан представляє собою центральне приміщення ресторану та розкидані по території невеличкі будиночки.  Сама площа якісно оформлена ландшафтними дизайнерами. Композиція дерев, квітів, плитки та трави професійно підібрані та гармонійно розташовані.

Єдине, що псувало зовнішній вигляд, то це явні залишки ремонтних чи то будівельних робіт, які проводились напередодні. Вони не сильно кидались в очі, але зіграють злий жарт ввечері, про це згодом.

Сам зовнішній дизайн будиночків  дуже вдало перекликається із ландшафтом і дійсно на території знаходитись дуже приємно. Така собі невеличка частинка французької провінції у Хмельницькому. Це також підкреслюєтсья інтер’єром будиночку, де ми святкували Ювілей, про це говоримо далі.

Інтер’єр

Ми знімали дещо більший будиночок, що знаходиться відразу біля центрального входу в ресторан та розрахований на пару десятків гостей. Ось знайшов фотопанораму його зсередини

Як бачите зсередини дизайн виявися ще цікавішим. Він витриманий в стилі Прованс і виглядає дуже свіжо та легко.  Фактично по всьому периметру ми бачимо вікна від стелі до підлоги. А весь дизайн будується на шторах та меблях.

Кольори переважають білі та світло-золоті, таке поєднання абсолютно не давить на очі і тобі аж якось дихається вільніше. Що не скажеш про багато інших закладів, де роблять все “дорого-богато” із поєднанням червоного та золотого кольорів.

Коротше ви все бачите самі на панорамі вище і немає сенсу з цього приводу довго щось розписувати. Хочеться просто відмітити оригінальність дизайну, в наш час якісно вирізнитись серед конкурентів чимось новим та одночасно практичним не так просто.

Їжа

Але все таки головне в ресторані – це кухня. І яким би не був прекрасним дизайн, але якщо їжа несмачна, то це вирок для закладу.

В меню переважають страви української та європейської кухні, тому тут описувати теж особливо немає чого. Стандартні для бенкетного столу салат “Цезар”, язик, картопля, оселедець і так далі.

Ось єдине фото, на якому вдалось зафіксувати початок застілля. Як бачите страв небагато, але впродовж вечора підносили нових чимало, спробував багато чого, тому маю повне моральне право робити висновки.

Попри те, що авторської кухні там обмаль, але класику кухарі відпрацьовують на відмінно.  До жодної страви немає зауважень як щодо смаку, так і щодо подачі. Все виглядало і куштувалось дуже смачно.

Був навіть шашлик, який приносили прямо з мангалу на лаваші та із соусами.  І хоч його подавали вже фактично перед десертом, попри вже набитий попередніми стравами шлунок,  відмовитись від нього було неможливо, так смачно він пахнув.  Смак теж не підвів, м’ясо практично тануло в роті.

Музика та танці

Ну ось фактично ми підібрались до розділу, де ресторан отримає ложку дьогтю у свою бочку меду. Почнемо з місця, де ми танцювали. У нашому випадку це був клаптик перед входом у центральне приміщення ресторану.Для теплої пори року, впринципі – вдалий вибір. Хоча є підозри, що це тимчасове рішення, адже в центрі території облаштовується велика площадка, яка певно і стане центральним літнім танцполом. Взимку то, за відгуками відвідувачів, місця для танців всередині ресторану замало.

Але найбільше розчарувало це музиканти та репертуар. Він підібраний так, ніби ти прийшов в якийсь сільський гендель, а не ресторан у обласному центрі. Не буду перелічувати пісні яких виконавців лунали того вечора, але музика дуже дисонувала із загальною концепцією ресторану.

Органічніше би звучала якась жива музика на живих інструментах, ніж звичайні “лабухи з іонікою”, які не надто чисто переспівують хіти сучасної та блатної попси.

Неприємний інцидент

А в кінці вечора з одним із гостей стався неприємний інцидент, який я навіть виніс у заголовок.  Тому що він найбільше перекреслив всі плюси закладу, якими я щедро описував його впродовж всього посту.

Пам’ятаєте, я казав що територія ресторану знаходиться якраз в стані завершення робіт? Так от, по території і безпосередньо перед рестораном було облаштовано дренажні канали, які мають відводити воду під час опадів.

Їх наявність звичайно вітається, але я не розумію, чому їх не накрити решіткою чи хоча б зробити якийсь парканчик, який не давав би змогу втрапити туди ногою? Я відразу по приїзду, ще до застілля, мало не впав перечіпившись за той канал.  Що вже говорити про гостей, які після застілля пішли танцювати надвір?

Звичайно, що пару гостей вечору втрапили у цю пастку, а один з них рятуючись від неминучого падіння схопився за ліхтар, який в підсумку чи то побив, чи то погнув. Але персонал закладу замість вибачень, приніс рахунок на ремонт ліхтаря.

Якби би ми жили в країні з судами, як у Європі, то клієнт міг би відсудити у закладу значно більшу суму за заподіяну травму. Та на жаль ми не у Європі і все що ми можемо, це лишати відгук у інтернеті з попередженням майбутніх клієнтів.

Я все таки сподіваюсь, що це був казус персоналу і керівництво ресторану в подібних випадках реагувало би по іншому. Але особисто я після такого випадку при виборі закладу харчування надаватиму найнижчий пріоритет ресторану “Шарм”, попри хорошу кухню та дизайн.

КОМЕНТАРІ

Про автора

Олександр Островський

Редактор та творець найвідвідуванішого порталу Шепетівки, журналіст-фрілансер та просто "небайдужий громадянин"

Недавні записи

Календар

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930