Булінг: страждають всі

Він – сильний, гарний і розумний – приходить після уроків додому, захлинаючись сльозами. До вечора піднімається температура 39. Розповідає: вчителька пообіцяла: “Або ти підеш з цього класу, або я”. І попри те, що історія дворічної давнини, вона чомусь не забувається.

Зараз тема булінгу у тренді. Особливо у зв’язку із законодавчими нововведеннями – запровадженням адміністративної відповідальності зі стягненням штрафів.

Здебільшого говорять про випадки цькування дітей дітьми – бо вони трапляються найчастіше. А мені б хотілося – про інший вид. Хмельницький психолог Галина Літвінова вважає: найобурливіша ситуація, коли до булінгу доєднуються вчителі.

Як приклад, наводить нещодавню історію з учнем однієї з хмельницьких шкіл.


Хлопчик був контактним, розумним та міг розповісти багато цікавого навіть для педагогів. Саме через це вони його публічно ставили на місце.

Це, на думку, Галини Літвінової, неприпустимо. Оскільки  зауваженням, що принижують гідність дитини, не місце у школі. До прикладу, щось на кшталт:”Ти поводишся, як ідіот”.

Контролювати виконання заходів щодо запобігання та протидії цькуванню у навчальних закладах за законом має його керівник. Він же разом з батьками, вчителями й учнями може бути притягнутий і до відповідальності. Може, але чи реально притягуватиметься?

Логічно, що директори шкіл часто з цілком природних міркувань вигороджують своїх підлеглих. І, напевно, з позиції корпоративної етики це правильно. Гірше – коли директори самі приєднуються до булінгу, захоплені власною величністю.


Об’єктами булінгу, за словами психолога, стають зазвичай невпевнені, тихі діти. А також школярі, які чимось вирізняються з-поміж інших: інтелектом, відкритістю, зовнішністю. Найчастіше цькування відбувається у середніх класах. 

Галина Літвінова вважає: від булінгу потерпає не лише той, кого цькують, а й той, хто сам цькує. Бо так чинять зазвичай невпевнені у собі люди. І діти, і дорослі.

Випадки булінгу рідко закінчуються зверненням до правоохоронців. Тому що батьки, діти яких стали жертвами цькування, бояться ще більшої агресії. Чимало школярів і поготів замикаються та не розповідають про свої приниження рідним.

Галина Літвінова переконана: школа та сім’я у даній ситуації мають стати спільниками, а не звинувачувати один одного. Мені ж, як мамі хлопчика, котрий кілька років тому пережив найжорсткіший вид булінгу, хочеться вірити: таким історіям не буде місця ані у нашому житті, ані у житті інших дітей та дорослих.

 

КОМЕНТАРІ

Про автора

Русіна Світлана

Журналістка-універсалка. Блогерка. Є досвід роботи на різних медіа-платформах: газеті, радіо, інтернет-сайтах та 14 років на хмельницькому телебаченні.

Недавні записи

Календар

Лютий 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728