Він – у бриджах з довгою матнею, простій синій футболці та кросах. Виглядає точнісінько, як на екрані. Сухорляве тіло. Не випещене обличчя. Зуcтріч починає з розповіді про візит до Вінниці, де потрапив під дощ та стрибав з місцевими у калюжах.
Зачаруватися Вакарчуком легко. Як 20 років тому легко було співати “911”. Він декларує антипопулізм. Хоча сам є втіленням світових тенденцій, коли у політику йдуть відомі люди з різних сфер. “Голос”, “Удар”, “Слуга народу” – все це технологічно дуже схоже.
“Голос” – україноцентриська (правоцентриська) партія. З основною цінністю – не держава, а людина понад усе. Очевидно, що політтехнологи зробили ретельну роботу над помилками.
У повітрі запахло пом’якшеним варіантом лібертаріанства, про яке ми вже чули від представників “СН”.
Ця гнучкість мене, наприклад, зовсім не бісить. Бо вона – реакція на суспільні настрої. Поляризація нині не у тренді. Тому й зазвучало таке довгоочікуване “Ми не будемо ділити. Адже поряд з україномовними на Донбасі воювали і русскоязычные”.
Ще одна ідея, яку транслює “Голос” – старі політики мають піти. Мабуть, не дарма питання про ймовірний зв’язок з Порошенком викликає у Вакарчука особливе несприйняття. І знову хочеться вірити, що він чесний. Але це вже не так легко, як колись наспівувати разом з ним “911”.
Порошенко – хто завгодно, але аж ніяк не дурень. Тож навряд чи міг знехнувати можливістю заманити Вакарчука під своє крило. Ще кілька років тому у відкритому форматі. А нині, як засіб проти “Слуги народу”. Либонь настрої нинішніх виборців на боці ось таких струйових формацій з молодими партійцями, учасниками Революції та війни на Донбасі. Хто стоятиме за цією бездоганною ширмою, інше питання.
Переформатовуватися у “чувака” Петру Олексійовичу вочевидь неприйнятно. А от виплекати силу, що працюватиме на одному зі “Слугою народу” електоральному полі, цілком можливо. А якщо ця сила буде без недолюстрованих членів та членкинь, взагалі крутяк. Але це все лише припущення! 🙂
“Голос” – також і для тих, хто проти “Опоблоку” та кремлівської парадигми. Але водночас і проти просмоктаних ненавистю до опонентів бепепешників.
Це ніби і праві ідеї, але разом з тим не такі радикальні, як, наприклад, у “Свободи”. До речі, саме “Голос” вірогідно, зможе відтяпати значну частину у соратників Тягнибока. Тож, схоже, у цих партійців з’явився новий бабайка замість “справжнього полковника”.
Чому не відчуваю щенячого захоплення “Голосом”? Ну, хоча б тому, що Святослав лише зараз виявив щось на кшталт опозиційності до “старих фізій”. Не до кінця задовільнило і пояснення, у чому принципова різниця між ним у Раді зразка 2007-2008 рр. та ним теперішнім. Вакарчук образно порівняв тодішню ВР зі старим автобусом, який везе нечистих й нетверезих пасажирів та постійно з’їжджає з прямого маршруту. Тепер же, каже Вакарчук, є можливість сісти у спортивний автомобіль. Та мчати у краще майбутнє. Він повезе! Бо знає ЯК!
Увімкнемо мигалки. Це ж, напевно, буде “911” 🙂
Останні коментарі