Вчора у Хмельницькому відбулося псевдовикрадення людини. Влогерів-інсценізаторів спіймали. Хтось у коментах запропонував наказати хлопців ремінцем. Бо інакшого покарання не передбачено. Я ж спробувала розібратися, чому люди хочуть займатися режисуванням реальності та як нам можна до цього ставитися.
Є неймовірний фільм “Стрінгер” про чувака, який першим опинявся на місці подій і фіксував все на камеру. Для зйомок обирав найтрагічніші випадки: аварії, катастрофи, вбивства. Телеканали зацікавилися таким свіжачком та почали за шалені гроші купувати цей продукт. Журналістам же лишалося приїхати вже згодом на місце та записати стендап. І було би півбіди, але стрінгер для кращої картинки почав сам режисувати реальність. Закінчилося все погано. Не для стрінгера, а для тих, з ким він контактував. 
У будь-якої професії є зворотний бік. Це темна сторона стрінгерства. У влогерства вона теж є. Проте всіх влогерів/блогерів під одну гребінку – неправильно. Зараз деякі з цих людей роблять для України більше, ніж ціле Мінінформполітики. Для прикладу: подивіться, як розмовляє з “ватою” Андрій Луганський.
У підручнику з соціології пишуть: людина, яка виконує якусь роботу, має основні рушійні фактори у поведінці. Фактор авторитету – один з них. Режисуючи реальність, можна одразу ж опинитися на гребені слави. Влогери-початківці, за інформацією поліції, хотіли зняти блокбастер. А отже – зразу ж відчути себе відомими та авторитетними. 
Є у цій історії ще один бік, на який звернула увагу хмельницький психолог Галина Літвінова.
Я вважаю, що така ситуація була тестом для містян. За статистикою, у країні багато людей викрадають на вулицях. А свідки неподобства часто не звертають на це увагу, не повідомляють про правопорушення. Випадок у Хмельницькому показав: у нас не так все й погано. Якщо одразу знайшлися ті, хто відреагував та зателефонував у поліцію.
Ну, і поліція нормально спрацювала. Я розумію обурення. На їхньому місці сама б дуже гнівалася через фейк. Але, якщо нема підстав для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, то лишається тільки дивитися філософськи.
У тележурналістів теж буває: їхали за сто кілометрів. А сюжета не вийшло. Теж пальне, теж час, теж зусилля. Зате перевірили та взяли якісь уроки.
Останні коментарі